Дитя наше

[ernestine_16]

Есть в педагогике принцип: никогда не сравнивать ребенка с другими детьми.
Ребенка можно сравнивать только с ним самим, чтобы видеть его прогресс. Ребенок растет - значит, определенно должен быть прогресс, и вместе с ребенком надо радоваться этому.

Мы строим свою страну, и она в определенном смысле наше дитя.
Поэтому мы не станем соотносить ее особенности с какой-либо другой страной. Мы отдаем себе отчет, сколько нам еще предстоит поднимать ее, учить, воспитывать - и поэтому спокойно смотрим на тех, кто уже справился со своими проблемами и заслужил честным кропотливым трудом лучшую жизнь.
И ссср - это совершенно другая страна, и ее проблемы давно уже не имеют к нам никакого отношения.
И трудное "детдомовское", зависимое детство 1991-2013 - это тоже былое с его "думами", путь ошибок трудных.

Страна подросла за четыре года?

Comments

[rudolf_bochkin]

Як підліток - десь витягло, а десь ще не розвинулось, щось уже функціонує, як у дорослого, а в чомусь - дитина-дитиною

[ernestine_16]

Саме так!
Не виключно, що й дорослим воно буде в чомусь схожим на чисту серцем велику дитину).
Аби не було вже занадто довірливим.

[rudolf_bochkin]

Безпричинна довірливість - то одна з вад підлітка, інша - вибрики "дорослості", коли вважає, що вже може, а насправді - ні.
Ось так - до прикладу - росіяни розводять "на слабо" - "заберіть силою Крим, відвоюйте Донбас", а наші деякі гарячі голови те підтримують. А через деякий час ті ж самі, але остиглі голови плачуть: У нас патронного заводу немаааа.
Підлітки

[ernestine_16]

Проблема "Крим і Донбас" зникне з часом, як зникають юнацькі прищі.

[rudolf_bochkin]

Але ці "прищі" слід гааарно пролікувати, аби згодом і "оспинами" не псували обличчя.

[ernestine_16]

Ох ох, так.