![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
(no subject)
Jul. 5th, 2020 10:50 am"4 липня у США святкують День незалежності, і це мабуть найбільше свято Америки в наш час. З цієї нагоди ми вирішили пригадати, як же так сталось, як США стали такими, якими є – попри всі незгоди і протиріччя.
Наприкінці ХІХ ст.., а точніше у 1898 році професор Ф.Дж. Тернер виголосив доповідь на конференції, яка стала ідеологічною основою для написання національної історії цієї країни. В ній була виведена теорія фронтиру – нестійкої межі між цивілізованим світом і незайманою природою, де проживало аборигенне населення. Демографічні та економічні причини змушували переселенців з європейських країн постійно просувати цю межу далі і далі на Захід та долати опір корінного населення. Так тривало аж до 1881 року, коли американський фронтир перестав бути зоною нестабільності.
Цікаво, що в той час Російську імперію називали «Азійською Америкою» - через необхідність освоєння незаселених теренів. Попри це, в неї не було шансу стати подібною до цієї молодої країни. Чому?
Не федеральний уряд, відносно слабкий у перші десятиріччя існування США, хотів освоєння нових земель, а самі американці прагнули цього. Так шлях на Захід проклав урядовий агент Кларк. Однак фургони Орегонським шляхом 30 років потому поїхали не тому, що так наказав уряд, а тому що попереду були незайняті землі, нові можливості…і безліч небезпек. «Небезпека», «жорстокість», «фронтир» це майже синоніми. Закон не встигав за колонами возів на захід. Зате поруч були бандити, індіанці, дикі звірі і жорсткі погодні умови.
Фр. Тернер вважав, що фронтир сформував, створив унікальний феномен американської самоорганізації. Поселенці самі мусили собі давати раду і боронити себе, тому не розраховували ні на поліцейських, ні на військових. Звідси і культ зброї у сучасному американському суспільстві — це сталий архетип з тих часів, коли між шерифом і злочинцем було мало різниці і надійніше було покладатись на свій кольт. Утім, навіть без усього набору цих загроз життя на землях без інфраструктури і сталого зв’язку з заселеними землями не було аж занадто солодким. Ці часи знають найкарколомніші підйоми ноунеймів. Так Філіп Армор з дрібного фермера після Громадянської війни перетворився на короля «черед корів» і найбільшого м’ясного магната США.
Постійна загроза і непевність змушували переселенців бути рухливими і мобільними — для них не було проблем зібрати свої речі і подалати сотні і тисячі кілометрів у пошуках кращих умов. Це залишилось у крові американців — не дарма автомобіль називають одним з національних символів США. Справжні «янки» постали саме на фронтирі.
А що ж у Росії? Не було там жодної приватної ініціативи — колонізація здійснювалось виключно за бажанням держави. І ті самі Строганови, чий кидок на Схід змальовують, як геніальне бізнес-рішення не перейшли б гори без санкції Івана ІV. І поселенці були не сміливими людьми, які поставили на карту своє майбутнє — а просто державними і приватними кріпаками, до третини яких втікало назад, не витримавши жорстоких умов. Законом у тому ж Сибіру був не переселенець зі зброєю, а державна фортеця у Новосибірську чи Якутську. Американський фронтир став територією вільних людей, російський — маргіналів, кріпаків та «кандальніков». Звідси і надзвичайно мале заселення і поява проекту залізниці у нові землі лише у кінці ХХ ст. — те, що у США вважалось артерією, яка поєднає країну, на думку імперського керівництва було засобом, що пришвидшує поширення вільнодумства.
До сьогодні історики дискутують щодо Тернерівської концепції, але остаточно її ніхто відкинути так і не зміг. Велика частина типово американських рис формувалась у жорстокому прикордонні, де від винахідливості та інстинкту свободи залежало життя громадян"(LEGIO Historica).
Наприкінці ХІХ ст.., а точніше у 1898 році професор Ф.Дж. Тернер виголосив доповідь на конференції, яка стала ідеологічною основою для написання національної історії цієї країни. В ній була виведена теорія фронтиру – нестійкої межі між цивілізованим світом і незайманою природою, де проживало аборигенне населення. Демографічні та економічні причини змушували переселенців з європейських країн постійно просувати цю межу далі і далі на Захід та долати опір корінного населення. Так тривало аж до 1881 року, коли американський фронтир перестав бути зоною нестабільності.
Цікаво, що в той час Російську імперію називали «Азійською Америкою» - через необхідність освоєння незаселених теренів. Попри це, в неї не було шансу стати подібною до цієї молодої країни. Чому?
Не федеральний уряд, відносно слабкий у перші десятиріччя існування США, хотів освоєння нових земель, а самі американці прагнули цього. Так шлях на Захід проклав урядовий агент Кларк. Однак фургони Орегонським шляхом 30 років потому поїхали не тому, що так наказав уряд, а тому що попереду були незайняті землі, нові можливості…і безліч небезпек. «Небезпека», «жорстокість», «фронтир» це майже синоніми. Закон не встигав за колонами возів на захід. Зате поруч були бандити, індіанці, дикі звірі і жорсткі погодні умови.
Фр. Тернер вважав, що фронтир сформував, створив унікальний феномен американської самоорганізації. Поселенці самі мусили собі давати раду і боронити себе, тому не розраховували ні на поліцейських, ні на військових. Звідси і культ зброї у сучасному американському суспільстві — це сталий архетип з тих часів, коли між шерифом і злочинцем було мало різниці і надійніше було покладатись на свій кольт. Утім, навіть без усього набору цих загроз життя на землях без інфраструктури і сталого зв’язку з заселеними землями не було аж занадто солодким. Ці часи знають найкарколомніші підйоми ноунеймів. Так Філіп Армор з дрібного фермера після Громадянської війни перетворився на короля «черед корів» і найбільшого м’ясного магната США.
Постійна загроза і непевність змушували переселенців бути рухливими і мобільними — для них не було проблем зібрати свої речі і подалати сотні і тисячі кілометрів у пошуках кращих умов. Це залишилось у крові американців — не дарма автомобіль називають одним з національних символів США. Справжні «янки» постали саме на фронтирі.
А що ж у Росії? Не було там жодної приватної ініціативи — колонізація здійснювалось виключно за бажанням держави. І ті самі Строганови, чий кидок на Схід змальовують, як геніальне бізнес-рішення не перейшли б гори без санкції Івана ІV. І поселенці були не сміливими людьми, які поставили на карту своє майбутнє — а просто державними і приватними кріпаками, до третини яких втікало назад, не витримавши жорстоких умов. Законом у тому ж Сибіру був не переселенець зі зброєю, а державна фортеця у Новосибірську чи Якутську. Американський фронтир став територією вільних людей, російський — маргіналів, кріпаків та «кандальніков». Звідси і надзвичайно мале заселення і поява проекту залізниці у нові землі лише у кінці ХХ ст. — те, що у США вважалось артерією, яка поєднає країну, на думку імперського керівництва було засобом, що пришвидшує поширення вільнодумства.
До сьогодні історики дискутують щодо Тернерівської концепції, але остаточно її ніхто відкинути так і не зміг. Велика частина типово американських рис формувалась у жорстокому прикордонні, де від винахідливості та інстинкту свободи залежало життя громадян"(LEGIO Historica).
