ernestine_16

Баба Ївдя скубла курку біля паркану. Дід Еней порався на городі.
- Ївдохо! - гукнув раптом дід Еней.
Баба Ївдя не звернула уваги.
- Та Ївдохо ж! - закричав дід так, що баба Ївдя випустила напіввискублену курку просто біля будки Бровка.
- Та шо там таке? - кинулася на город. Дід стояв біля розритої ями під старою яблунею. З-під землі височив ящик - здається, дуже старий.
- Що це, Ївдю?
Баба Ївдя витріщила очі, схопила зубами кінець хустки, глибоко зітхнула і заголосила:
- Маааатінко моя рідна!..
Дід остовпів.
- Ївдю, чи ти сказилася, чи шо?
Баба мовчки нахилилася і легко зняла з ящика кришку, присипану землею. Ящик був повний півлітрових пляшок горілки "Особлива"...
Дід ковтнув слину і повторив:
- Ївдю... шо воно таке?
- Та то моя мамця покійна від батька ховала, щоб не дуже пив. Усе життя ховала. А він все ж таки пив. Через те й помер, хай царствує...
Дід уважно придивлявся.
- Почекай-но. Там ще щось є.
Під ящиком знаходилася стара чорна скриня. В ній теж були пляшки - величезні пляшки білуватого самогону.
- А то моя бабця Секлета від свого чоловіка ховала. Та й добра ж у бабці варенуха була, казали старі. Обережно ж, не бовтай!
Дід Еней вже втомився копати, але під чорною скринькою знайшовся ще якийсь скарб. Темно-зелені чотиригранні пляшки були закорковані качанами кукурудзи.
- Не дуже давно закопані, - міркував дід. - Десь після 1492 року, коли кукурудза вже звісна була.
Втім з найменшої пляшки стирчав туго скручений жовтуватий папірець. Дід Еней розгорнув його і прочитав:
"Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, i самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар?.."
- А шо воно, Енею? - питала здивована баба Ївдя. Текст цього листа вона знала ще від діда-прадіда напам'ять.
- Здається, чернетка, - вирішив дід Еней. Він обережно розгладив папірець і пішов у хату. Там він підсунув його під шнур відкритої проводки, що тягнувся від комп'ютера до стелі - на самому видному місці.