Вал.Старостін
Jul. 20th, 2021 11:32 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
ernestine_16"Серед міст України не так багато тих, що мають таку ж складну та вибагливу історію, яку має Дніпро. Не бурхливу, не грандіозну, а саме складну.
Сумнівно, аби першому історику краю, архієпископу Гавриїлу (Розанову), із його сумом за долею «третьої столиці», яка намірялася блищати златом, але стала «сосудом глиняним», прийшла в голову думка, що подібна метаморфоза відбулася з містом не в перший раз. Тим більше він не міг уявити, що став пророком.
Найдавніше місто, що жило від «шляху з варяг в греки» на часи Розанова було надійно забуте. Бурхливі перипетії боротьби за першість між двома Кодаками та двома Самарами стали історією. Розпочавши проект «третьої столиці» російська адміністрація просто відмовила їм у праві іменуватися містами.
«Нові Атени», що загорілися було на мапах «серед степів безплідних», згасли ще швидше, ніж спалахнули. Лишивши серед руїн та будівельного сміття дезорієнтованих людей.
Життя нового губернського міста будувалося неспішно. Розбиралися руїни, зводилось нове. Приїздили люди. Деякі тимчасово, інші назавжди. Створювались перші династії та стабільні еліти. «Голландська колонія» повільно, але невпинно перетворювалася у справжнє місто.
У 1880-х рр. маятник знову хитнувся. «Великий індустріальний вибух» привів до міста сотні тисяч нових людей. В гонитві за успіхом та заробітком ця маса міняла місто під себе і змінювалась сама. Багато виїздило, але ще більше лишалось у цьому бурхливому та створюванному «на живу нитку» місті, яке ставало для них рідним.
У 1917 р. ніхто у трьохсоттисячному місті не уявляв собі, що всього за п’ять років Катеринослав перетвориться на порожню шкаралупу «плавильного тигля Півдня». І, так само, ніхто у стотисячному Катеринославі 1923 р. не уявляв собі, що попереду чекає новий злет. Злет менш бурхливий і менш яскравий, ніж попередній. До 1927 р. було відновлено передреволюційні 300 000 осіб. А вже на 1941 р. населення міста зросло до півмільйона. Але, якщо у попередню добу у місто їхали за кращим життям, то тепер у місто тікали задля збереження життя. Новий стиль життя, нові виші, театри, музеї. І «розстріляне Відродження», загибель сотень представників справжніх еліт, примусова стандартизація міського життя.
У 1941 р. маятник пішов назад. Наприкінці 1943 р. серед руїн міста з великими труднощами нарахували 50 000 жителів. Далі було відновлення. Стрімке для промисловості за рахунок в’язнів, військовополонених та нових втікачів із сіл. Стрімке для чисельності населення, яке вже до 1950 р. знову сягнуло півмільйона. І набагато більш тяжке, складне і повільне відновлення власне міста.
Далі були ракети. Військові загрози, космос, супутники. Армія вчених та інженерів та, ще більша, армія робітників на забезпеченні оборонки. І найбільше в світі закрите для іноземців місто. А пізніше стався Леонід Ілліч і доба, коли сосисок (хоча б в Дніпрі) стало не менше ніж ракет. Місто дотяглося до мільйонника, обросло з країв житловими масивам, перетягнуло Дніпро мостами, спорудило Оперний театр і почало будувати метрополітен.
Падіння 90-х було не таким стрімким, як попередні. Не таким стрімким був і підйом у стабільні нульові. Чи зростало в цей час ще щось, окрім «економіки» і фонтанів? Так. Де ми зараз і куди рухається маятник? Не знаю!"(с)
Сумнівно, аби першому історику краю, архієпископу Гавриїлу (Розанову), із його сумом за долею «третьої столиці», яка намірялася блищати златом, але стала «сосудом глиняним», прийшла в голову думка, що подібна метаморфоза відбулася з містом не в перший раз. Тим більше він не міг уявити, що став пророком.
Найдавніше місто, що жило від «шляху з варяг в греки» на часи Розанова було надійно забуте. Бурхливі перипетії боротьби за першість між двома Кодаками та двома Самарами стали історією. Розпочавши проект «третьої столиці» російська адміністрація просто відмовила їм у праві іменуватися містами.
«Нові Атени», що загорілися було на мапах «серед степів безплідних», згасли ще швидше, ніж спалахнули. Лишивши серед руїн та будівельного сміття дезорієнтованих людей.
Життя нового губернського міста будувалося неспішно. Розбиралися руїни, зводилось нове. Приїздили люди. Деякі тимчасово, інші назавжди. Створювались перші династії та стабільні еліти. «Голландська колонія» повільно, але невпинно перетворювалася у справжнє місто.
У 1880-х рр. маятник знову хитнувся. «Великий індустріальний вибух» привів до міста сотні тисяч нових людей. В гонитві за успіхом та заробітком ця маса міняла місто під себе і змінювалась сама. Багато виїздило, але ще більше лишалось у цьому бурхливому та створюванному «на живу нитку» місті, яке ставало для них рідним.
У 1917 р. ніхто у трьохсоттисячному місті не уявляв собі, що всього за п’ять років Катеринослав перетвориться на порожню шкаралупу «плавильного тигля Півдня». І, так само, ніхто у стотисячному Катеринославі 1923 р. не уявляв собі, що попереду чекає новий злет. Злет менш бурхливий і менш яскравий, ніж попередній. До 1927 р. було відновлено передреволюційні 300 000 осіб. А вже на 1941 р. населення міста зросло до півмільйона. Але, якщо у попередню добу у місто їхали за кращим життям, то тепер у місто тікали задля збереження життя. Новий стиль життя, нові виші, театри, музеї. І «розстріляне Відродження», загибель сотень представників справжніх еліт, примусова стандартизація міського життя.
У 1941 р. маятник пішов назад. Наприкінці 1943 р. серед руїн міста з великими труднощами нарахували 50 000 жителів. Далі було відновлення. Стрімке для промисловості за рахунок в’язнів, військовополонених та нових втікачів із сіл. Стрімке для чисельності населення, яке вже до 1950 р. знову сягнуло півмільйона. І набагато більш тяжке, складне і повільне відновлення власне міста.
Далі були ракети. Військові загрози, космос, супутники. Армія вчених та інженерів та, ще більша, армія робітників на забезпеченні оборонки. І найбільше в світі закрите для іноземців місто. А пізніше стався Леонід Ілліч і доба, коли сосисок (хоча б в Дніпрі) стало не менше ніж ракет. Місто дотяглося до мільйонника, обросло з країв житловими масивам, перетягнуло Дніпро мостами, спорудило Оперний театр і почало будувати метрополітен.
Падіння 90-х було не таким стрімким, як попередні. Не таким стрімким був і підйом у стабільні нульові. Чи зростало в цей час ще щось, окрім «економіки» і фонтанів? Так. Де ми зараз і куди рухається маятник? Не знаю!"(с)
